Друга світова війна — страшні події не лише для Великої Британії, а й для всього світу. Ця війна забрала життя мільйони людей, зруйнувала, знищила населені пункти. Лідс також знає, що таке війна. Німецькі літаки неодноразово бомбили місто. Ці жахливі сторінки історії хочеться назавжди вирвати із своєї пам’яті, проте цього робити не можна. Потрібно пам’ятати та нагадувати нащадкам про важливість та необхідність миру. Сьогодні ми вирішили більше розповісти нашим читачам про життя містян у період Другої світової війни. Адже місто продовжувало жити, містяни працювали, навчалися, ходили в театри, бібліотеки. У це важко повірити, але люди звикли до частих авіаударів, проте продовжували відпочивати та намагалися вижити. Докладніше про це можна дізнатися на сайті leedsyes.com.
Ходили до театру
Не дивлячись на війну, мешканці Лідса продовжували знаходити шляхи для культурного та освітнього розвитку. Психологи пояснюють це тим, що наша підсвідомість готова підлаштуватися до всього. І якщо людина буде постійно плакати, страждати, то вона швидше помре від стресу та хвороби, ніж від ракети чи бомби. Саме тому жителі Лідса намагалися забезпечити собі хоч якесь дозвілля та навчання.
Варто відзначити, що воєнні обмеження торкнулися багатьох закладів культури, проте виступи та концерти все ще організовувалися. Організатори йшли на такий крок для підтримки морального духу населення. Містяни із задоволенням йшли в театри, кінозали, кав’ярні, адже вони прагнули відпочинку, перезавантаження.
Театр у Лідсі Grand Theatre також продовжував свою роботу під час війни. Жителі Лідса та гості міста відвідували театральні вистави та різноманітні виступи артистів. Репертуар був націлений на те, щоб підбадьорити та підтримати глядача.
Загалом, Grand Theatre в Лідсі — це одна з найвідоміших і найстаріших театральних будівель міста, яка була створена на початку ХІХ століття. Саме у цей період місто потребувало великого, пафосного закладу для класичних вистав, опер і балетів. На той момент у Лідсі вже функціонували театри, проте місто розвивалося і керманичі хотіли створити престижний та великий театр.
Додамо, що проєкт був розроблений у 1870-х роках компанією “George Corson”, під керівництвом архітектора Джеймса Робінсона Вотсона. А вже у листопаді 1878 року заклад відкрили для публіки. До слова, відкриття супроводжувалося виставою опери “Аїда” Джузеппе Верді.
Grand Theatre кілька разів реконструювали. Вперше це сталося перед Другою світовою війною, у 1930-х роках. А вже після війни театр став культурним центром для виступів і різноманітних заходів. Час від часу будівлю реставрували.
Освіта під час війни: Лідський університет
Більшість чоловіків Лідса відправилися на фронт. Студенти та викладачі Лідського університету не були виключенням. Вони також приєднувалися до армії, Королівських ВПС та інших допоміжних служб. Відповідно кількість студентів у вищому навчальному закладі значно знизилася. Та не дивлячись на це, університет продовжував працювати. Частина факультетів працювала з обмеженнями, проте університет не припиняв приймати нових студентів. Варто відзначити, що у виші серед студентів переважали жінки. Також з’явилися спеціальні курси з технічних і медичних наук. А ще студентки під час війни приєдналися до допоміжних військових служб: Жіночий допоміжний корпус повітряних сил (WAAF). Тут жінки працювали телеграфістками, механіками, адміністративними працівниками.
Лідський університет під час Другої світової війни не припиняв проводити наукові дослідження для військових потреб. Особливо активно проводилися дослідження у сфері хімії. В університетських лабораторіях працювали над виробництвом вибухових речовин, нових матеріалів і хімічних компонентів для військової техніки. Також постійно розвивався факультет медицини, де займалися розробкою нових методів хірургії, відновлення солдатів після поранень, проводили роботу над удосконаленням засобів захисту від хімічних атак і лікування наслідків газових уражень тощо.
А ще деякі приміщення вишу використовували для розміщення військових або для організації шпиталів. Після закінчення Другої світової війни освітній процес повністю відновився, а багато студентів повернулося з фронту.
Також жителі міста під час війни мали змогу відвідувати бібліотеки та брали книги, щоб відволіктися від жахливих реалій. У бібліотеках можна було взяти різну літературу, а ще відвідати безкоштовні лекції.
Звичайно, що у місті були відкриті і кінотеатри, які виконували важливу функцію для мирного населення. У кінотеатрах Лідса показували не лише кінокартини, а й новини з фронту, пропагандистські стрічки тощо. Все це позитивно вплинуло на бойовий дух цивільних.
Ось так відпочивали та навчалися жителі Лідса під час Другої світової війни. Насправді це дуже страшно та незвично для сучасного суспільства. Адже сьогодні людина пішла на виставу в театр, а завтра її могла вбити авіабомба. Проте це вкотре доводить, що варто цінувати життя кожної миті.