Лідс є відносно спокійним містом, де відсутні будь-які масштабні громадські заворушення. Однак, так чи інакше, в будь-якому місці світу неможливо врахувати інтереси всіх, тож мітинги, протести і страйки будуть інколи відбуватися. За час свого існування Лідс бачив багато прикладів подібних заходів. В ньому проходили і мирні за характером демонстрації та мітинги, і досить агресивні акції протесту, які залишили свій відбиток в історії міста. Далі на leedsyes.
Наприклад, у 1812 році в Лідсі відбувся один з найвідоміших в історії протестів ― бунт луддитів, які були доведені до відчаю злиднями і голодом. Лідс здавна був містом, де розвивалась промисловість, особливо, текстильне виробництво, тож частка простих робочих, зайнятих на підприємствах, тут була вагома. Назва мітингарів походила від імені їх ватажка — ремісника Неда Лудда.
Як повідомляється на сайті Womenshistorynetwork.org, у 1812 році в Лідсі відбулося заворушення за участі невдоволених робітників-луддитів, які трощили верстати, машини та інші виробничі механізми. Вони вважали, що прогрес в розвитку технологій призведе до втрати ними робочих місць, а значить, і до загибелі.
Мітинги в Лідсі в давнину
Під час нападів луддити знищували обладнання на фабриках, здійснювали підпали, розбивали вікна в будівлях. Серед активістів найбільш відомими стали сестри Моліньє ― 19-річна Мері та 15-річна Лідія. Дівчата озброїлися брудними гаками та вугільними кирками, і, як повідомляли свідки, вигукували заклики до чоловіків, аби вони також допомагали знищувати техніку на підприємствах. Наліт бунтівників стався 24 квітня 1812 року на млині Вестон поблизу Болтона, Ланкс.
Винних у заворушеннях поліція згодом відловила, а судді винесли вирок їм з усією суворістю. Відомо, що активісток Моліньє виправдали, хоча були наявними безумовні докази проти них. На думку істориків, цьому сприяв факт того, що вони були жінками. Учасників чоловічої статі карали або стратою, або призначали їм депортацію.
Крапельний бунт у 1865 році в Лідсі
Ще один з добре відомих епізодів протестів в Лідсі. Приводом до бунту стало заарештування кухарки Елізи Стаффорд за крадіжку крапель тваринного жиру в кількості трохи менше кілограма. За це її господар, хірург та суддя Генрі Чорлі, вимагав притягнути жінку до кримінальної відповідальності. Еліза отримала вирок у вигляді позбавлення волі на період одного місяця у в’язниці. Під час судового розгляду справи жінка пояснила, що позбавилась крапель, однак стверджувала, що утилізація жиру була обов’язковою вимогою роботи.
Чорлі наполягав, що випадок крадіжки не був одиничним, хоча щодо інших подібних інцидентів він не мав жодних прямих доказів. Позбавлення волі, яке отримала за свій вчинок кухарка, стало приводом до масових заворушень громадян. Вони вважали, що Стаффорд отримала несправедливе покарання за таку дрібну крадіжку, а сама судова справа розглядалась з явними порушеннями процедури, тому має бути поставлена під сумніви.
Під час протестів одну людину тяжко поранили, і згодом вона померла, а п’ятеро людей було заарештовано і звинувачено в масових заворушеннях. Масовий бунт відбувся 22 лютого 1865 року. В демонстрації брали участь, за різними оцінками, від 12 до 15 тисяч мітингарів.
Заарештовані чоловіки отримали вирок за порушення громадського порядку, але зрештою судді виявили поблажливість, і лише одного з винуватців ув’язнили строком на тиждень. Генрі Чорлі дожив до 1878 року, а про долю його кухарки після її звільнення немає жодних свідчень.
Перераховані випадки протестів ― далеко не єдині, які відбувалися в місті у XVIII-XIX століттях. Можна в якості прикладу також навести і знаменитий бунт газовиків, що стався у 1890 році. Тоді міська рада Лідса спробувала придушити страйк газовиків, запросивши робочу силу з Лондона та Манчестера. Понад 15 тисяч осіб підтримали бік газовиків, точилися запеклі бої з поліцією та армією.
Мітинги в сучасному Лідсі
З часом економічні та соціальні умови в місті покращилися, і простим робітникам вже не було сенсу бунтувати проти влади так, як раніше. Однак певні проблеми залишалися все одно, і громадяни раз за разом виходили на акції протестів, аби привернути увагу до своїх болючих питань і негараздів.
Так, у 1968 році в світі спалахнули мітинги проти старого порядка. На той період страйки охопили Францію, США, Чехію, інші країни ― рух швидко розповсюджувався. У Великій Британії прокотилася хвиля студентських протестів та сидячих страйків, найбільш відомими місцями проведення яких стали Лондонська школа економіки та Коледж мистецтв Хорнсі, а також низка інших кампусів та вишів, в тому числі, Університет Лідса. Мітингарі, здебільшого, вимагали лібералізації, виступали з політичними гаслами, бажали миру та свободи.
Жіноча демонстрація в Лідсі у 2010 році
У 2010 році понад 200 жінок в Лідсі вийшли на вулиці міста, аби заявити про неприпустимість сексуальних домагань та насильства по відношенню до жіночої статі. Учасники мітингу прагнули відстоювати гендерну рівність, і висловили своє бажання почуватися впевнено і безпечно в будь-який час доби і в будь-якому місці. Феміністична акція також знайшла підтримку і серед деяких чоловіків.
В різні періоди історії Лідс ставав ареною боротьби за права, був тим місцем, де виступали за зміни, за справедливий устрій суспільства і відсутність дискримінації. Ці страйки, мітинги, акції протесту часто зазнавали невдачі, однак вони сигналізували про наявність певних проблем. Бунти допомагали вплинути на свідомість пересічного громадянина, що зрештою мало свої позитивні наслідки.