Війна ― страшне випробування, яке знову і знову випадає на долю людства протягом всього його існування. Вона порушує нормальний і спокійний ритм життя, але не має його зупинити. Тому, під час бойових дій в усі часи, люди намагалися зберегти свій звичний порядок життєдіяльності і всі ті речі, які їм були дорогі в мирну добу. Отримання освіти також входить в перелік таких простих речей. Без навчання неможливо було виховати нове покоління, яке мало відновлювати і будувати суспільство наново після перемоги. Далі на leedsyes.
Лідс під час бойових дій страждав від декількох серйозних бомбардувань. Йдеться про Другу світову війну, адже саме вона спричинила найбільш жахливі наслідки для міста. Тоді в Лідсі активно будували бомбосховища ― укриття від атак нацистів. Дорослі намагалися убезпечити своїх нащадків, і для цього робили все можливе, аби врятувати майбутнє нації, про що сказано на сайті Babel.ua. Така тенденція стосувалась і Лідса.
Евакуаційні заходи відбулися в Лідсі вже 1 вересня 1939 року, коли загроза війни стала очевидною. Тоді 18250 дітей і 1450 вчителів виїхали з Лідса на 51 спеціальному поїзді, що прямував до таких пунктів призначення, як Йоркшир-Дейлс, наприклад. Втім, вже до Різдва чимало жителів Лідса повернулися в місто, оскільки здавалося, що обстановка стабілізувалась, і пересторога була даремною.
Як здійснювали евакуацію дітей в умовах воєнного часу?
Кампанія у Великобританії з вивезення дітей у безпечні райони була організована найкраще. Ще влітку 1938 року до неї розпочали підготовку. Було вирішено, що будь-яка евакуація повинна бути за бажанням британців, аби уникнути паніки серед населення. Під час евакуаційних заходів до пальта або валізи кожної дитини прикріплювалася багажна бирка, на якій було вказано ім’я евакуйованого, назва школи та імена супроводжуючих осіб.
Заходи з порятунку дітей настільки добре були організовані, що маленькі британці не відчували страху, а сприймали все як пригоду. Загалом відбулося три хвилі евакуації. Друга припала на літо 1940 року, коли Великобританія вже потерпала від бомбардувань Німеччини. Третя хвиля сталась в червні 1944 року, коли німецькі загарбники обстрілювали територію Британії балістичними ракетами. Вона тривала до вересня того ж року.
Складнощі, з якими зіткнулися діти і вчителі під час війни
Окрім того, що постійно існувала небезпека загинути від бомбардувань або їх наслідків, діти і дорослі переживали дефіцит придатних для навчання приміщень. Шкільні будівлі знищували, до того ж, загальною практикою було використання шкільних приміщень в якості казарм для військових чи для розміщення штаб-квартири Служби цивільної безпеки.
Аби задовольнити запити дітей на навчання, доводилося вводити дві, три або навіть чотири зміни, однак і це суттєво не полегшувало становище. Під школи влаштовували будівлі, які раніше мали зовсім інше призначення, наприклад, це були церкви, бари, різноманітні склади. Крім того, уроки проводили і в укриттях, особливо, якщо існувала загроза ворожих нальотів. У теплу пору року заняття могли відбуватися просто неба.
Спостерігалась також нестача педагогів, оскільки багато вчителів чоловічої статі вирушили на фронт. Наслідком подібного важкого становища стало те, що тисячі і тисячі британських школярів залишилися без змоги здобувати освіту. Особливо постраждали діти з малозабезпечених британських родин. Школярі були позбавлені нормального медичного огляду, не могли повноцінно і вдосталь харчуватися. Внаслідок цього і захворюваність серед дітей зростала. Багато хто з підлітків ставали малолітніми правопорушниками.
Як змінилися шкільні програми у воєнну добу?
Сама система і характер навчання досить змінилися. Ввели нові дисципліни і реформували існуючі. Наприклад, посилили значно патріотичне виховання молоді. Також багато уваги приділялось фізичному вихованню і воєнній підготовці майбутніх дорослих. Школярі вчилися навичкам, які могли б їм знадобитися в екстремальній ситуації, тренувалися надавати першу медичну допомогу, поглиблено вчили історію і географію.
Уроки праці теж мали вагоме значення. Хлопчики вчилися працювати з деревом і металом, обробляти ці матеріали, а дівчатка ― ткали, шили одяг. У позакласний час молодь працювала на благо суспільства: збирали металобрухт, папір і ганчір’я на переробку, допомагали дорослим на фермах, і навіть виконували роботу на заводах. Діти рано дорослішали, і усвідомлювали весь тягар і всю відповідальність, покладену на їх дитячі плечі. Головним завданням стало ― всі зусилля спрямувати на перемогу над ворогом.
Діти Лідса дорослішали в таку неспокійну і страшну добу, оволодівали навичками виживання, боротьби, ставали нарівні зі старшими до станків на промислових підприємствах, робили свій посильний внесок у загальну справу. Школярі були у великій кількості евакуйовані, змушені були пристосовуватися до нових складних умов. Таке випробування не зламало молодь, і навіть у важкий воєнний час діти залишалися дітьми, і раділи простим речам навколо. Лихо 1940-х років загартувало всю Європу, і Британія не стала виключенням. Тут зростали міцні і дужі нові громадяни своєї країни, справжні патріоти і герої.