Друга світова війна залишила болісні спогади і рани, які ще не одне десятиліття нагадуватимуть про себе. Європа зазнала значних руйнувань і була спустошена, тож перші післявоєнні роки витратили на те, аби відновити нормальне життя та економіку. Лідс також стосувалась загальна тенденція. Йому пощастило відносно більше, ніж деяким іншим містам, однак в післявоєнний час також довелося відбудовуватися. Далі на leedsyes.
Воєнні дії багато в чому паралізували нормальну життєдіяльність міста. Тому після перемоги найпершим завданням було ― якомога швидше повернутися до повноцінного існування. Лідс активно відновлювався і повертався у звичний ритм своєї діяльності. Відновлювалось підприємництво, торгівля, будувалися нові будинки, на вулицях ставало все більше транспорту. Про це повідомляється на сайті Yorkshireeveningpost.co.uk.
Як Лідс пережив Другу світову війну?
Сполучене Королівство вступило в Другу світову війну 3 вересня 1939 року. Спочатку не було розуміння, наскільки серйозною є загроза з боку нацистів, тому британці зволікали з рішучими мірами порятунку.
Під час воєнних дій місто багато випускало товарів для фронту. Воно активно долучилось до спільної боротьби задля перемоги над загарбниками. В місті працювали підприємства, які змінили свою діяльність у відповідності до потреб військових. Крім того, жителі Лідса фінансово вкладалися у допомогу, робили пожертвування. Загалом понад 100 тисяч чоловіків Лідса та 10 тисяч жінок взяли участь у веденні бойових дій.
Дев’ять разів місто потерпало від нальотів ворожої авіації. Бомбили будинки, жителі були змушені ховатися або виїжджати з Лідса. В тому числі, збитки понесла міська ратуша, міський вокзал та музей. Жертвами несправедливих жорстоких атак стали 77 мирних мешканців Лідса.
Центральна бібліотека Лідса під час Другої світової війни
Важливим осередком знань і культури завжди були міські бібліотеки. Центральна бібліотека Лідса у період Другої світової війни також зазнавала кризи. Від початку війни інтерес до книжок і книговидання, природно, суттєво знизився. Зафіксували, що загальний наклад книжок становив 3360312 екземплярів, згідно даних 1940 року, зменшившись на 482914 примірників. Спочатку жителі міста неактивно читали літературні твори, але згодом інтерес до книжок почав впевнено повертатися.
Вже у 1942 році фахівці зазначали, що відбувся сплеск інтересу до більш солідних та серйозних книжок. Одночасно звертали багато уваги на технічні видання, пов’язані з тонкощами ведення бойових дій. Вочевидь, гостре почуття страху британців, які терпіли бомбардування, не давало цілковито сконцентруватися на духовних потребах. Хоча Лідсу відносно пощастило: лише раз, в ніч з 14 на 15 березня 1941 року, в ньому трапився масштабний наліт, під час якого було вбито близько 65 осіб та зруйновано 100 будинків. Звісно, та подія все одно лишила в серцях розпач і ненависть.
Війна ускладнила завдання бібліотекарів: потрібно було не лише слідкувати за поповненням книжкового фонду, але й замінювати тисячі зношених книжок новими примірниками. Якщо раніше на виготовлення палітурки йшло декілька тижнів, то у воєнний період це займало близько шести або семи місяців.
Як жив Лідс у перші роки після перемоги?
Коли війна завершилась повним розгромом загарбницьких військ, Лідс почав будувати власне майбутнє. Доба 1950-х років характеризувалась спокоєм та відносною стабільністю, коли ціни були порівняно невеликими, а кількість населення стрімко збільшувалась. Перші післявоєнні роки та десятиліття призвели до поліпшення демографічної ситуації, в результаті покоління, що з’явилося після війни, назвали бумерами, оскільки виник бум народжуваності.
Ті, хто аналізують період 1950-х років у Лідсі, відзначають дешевизну послуг: зокрема, відправити лист коштувало два пенні. Містяни вели активне соціальне життя: особливо часто навідувались до церков, трактирів. Селища в регіоні поступово перетворювалися на міста. Урбанізацію було не спинити. Крім того, якщо казати знову про демографію, то мешканці жили під суттєвим впливом моралі та християнства: було прийнято дбати про старих родичів, створювати міцні родини і мати дітей. Сім’ї були здебільшого традиційні, розлучення не мали широкого розповсюдження. Патріархальна модель поведінки переважала.
Прогулюючись містом в ті роки, можна було побачити великі рекламні вивіски, доглянуті паркові зони, чимало автомобілів. Рівень добробуту населення Лідса поступово зростав. Промисловість, яка тепер не потребувала напруженої роботи на благо фронту, сконцентрувалась на буденних потребах громадян, і працювала, випускаючи товари для повсякденного вжитку та комфорту життя.
Період 1950-х був ситим та спокійним і поміркованим, жителі могли розраховувати на стабільність та передбачуваність подальшого свого існування. Створювалися нові робочі місця для мешканців Лідса і тих, хто сюди приїжджали жити. Переживши лихо воєнної доби, Лідс сміливо розправив крила, і не зволікав з подальшим своїм розвитком, надолужуючи втрачене. Незважаючи на важкі 1939―1945 роки, мегаполіс зміг втримати і підтвердити своє звання провідного міста Великобританії.